Наприкінці червня Ґданськ на два дні став майданчиком, де світ говорив про відновлення України. 25 та 26 червня Ukraine Recovery Conference об’єднала навколо спільної теми реформ глав держав, урядовців, міжнародні фінансові інституції, бізнес-лідерів та громади. П’ять тематичних вимірів, десятки панелей, і серед них бізнес-вимір, де зелена відбудова, циркулярна економіка та кліматичні стандарти ЄС звучали як щось само собою зрозуміле. Саме там був голос Greencubator.
На панелі про збереження природи, довкілля та біорізноманіття виступив Роман Зінченко, співзасновник Greencubator. Він почав із подяки колегам за їхню шляхетну справу. А потім згадав, як заходив у зал і побачив на українському павільйоні слоган «Ukraine Empowers». Для команди, яка щодня посилює кліматичних інноваторів, ці два слова звучать буквально.
І далі Роман повів залу туди, куди на кліматичних панелях заходять нечасто. Він заговорив про інновацію як про питання життя і смерті.
Дві сили, що штовхають українців вперед
Почав він з двох рушіїв, що женуть українське підприємництво вперед. Перший – уміння працювати в умовах обмежених ресурсів: коли ресурсу мало, українські команди навчилися бути ощадливими, винахідливими й будувати швидко. Другий – креативне руйнування, ідея австрійсько-американського економіста Шумпетера, який свого часу викладав у Чернівецькому університеті на Буковині.
Та щойно назвавши Шумпетера, Роман зупинив себе. Бо українцям доводиться шукати творчі рішення вже після того, як руйнування розпочала Росія, і робити це заради порятунку життів.
«Руйнування, яке чинить Росія, аж ніяк не креативне. Воно кінетичне, балістичне, руйнівне й геноцидне».
Тут і проходить межа. Креативне руйнування Шумпетера розчищає місце для нового. Російське – просто вбиває. І саме тому країну доводиться змінювати до самої основи.
Чому інновації в Україні означають виживання
Звідси Роман і вивів головну думку, заради якої, здається, вийшов на сцену. Greencubator давно бачить зелену екосистему невіддільною частиною екосистеми інновацій. Але на просте питання, навіщо взагалі потрібні інновації, він відповів:.
«У випадку України інновації критичні для виживання. А інновації, що забезпечують виживання, здатні й на багато іншого: покращувати рівень життя й боротися з бідністю».
Інновації, що рятують життя, стають дорогою і до ефективності, і до добробуту. І українські підприємці заходять у сектор кліматичних технологійне тому, що це модно, а тому, що тут теж ідеться про життя.
Як це виглядає насправді? Хтось перетворює відпрацьований пластик на інтер’єрні панелі. Хтось виробляє шумоізоляцію й заряджає електромобілі. Хтось дає старим джинсам і светрам друге життя у геотекстилі та утепленні. Багато цих компаній зачепила війна, і все одно вони встояли, рушили далі, ростуть.
Будувати майбутнє, а не відбудовувати минуле
І якщо інновації – про виживання, то й до відбудови в Романа розмова особлива. Він не приховував незгоди з популярною формулою.
«Я рішуче проти ідеї “build back better”. Я не хочу щоб ми “відбудовували”, я хочу щоб ми будували майбутнє.
Логіка за цим проста. Зелені та сталі технології, стандарти зеленого будівництва й інфраструктури вже дозріли настільки, щоб користуватися ними сьогодні. Відбудовувати спроєктоване в 1960-х означає купувати вчорашній день за ціну завтрашнього. Тож вибір Greencubator звучить без півтонів: будувати сталo, зелено, за новими стандартами.
Що вже виросло
За цими словами – живі компанії. Разом із партнерами – ЄБРР, EU4Climate, UNIDO, GEF та Green for Growth Fund – Greencubator вирощує ціле покоління кліматичних інноваторів що працюють в секторах від циркулярної економіки та сталого будівництва до електромобільності, нових матеріалів для пакування, AI для енергомоніторингу, точного землеробства й розмінування.
Цифри, які Роман назвав зі сцени, говорять самі за себе. Понад 160 компаній працюють у більш ніж 50 країнах і нещодавно залучили понад €18 млн інвестицій. Свіжа когорта акселератора GCIP в Україні – це 14 компаній, а сама програма входить у топ серед 17 країн, де вона працює.
Одна цифра пояснює характер нашого ринку краще за будь-який слайд. За два роки українці та бізнес встановили понад 3 ГВт розподілених енергетичних потужностей. Україна впроваджує кліматичні рішення швидше за багатьох, бо цього вимагає сама реальність. Бізнес виживання, за словами Романа, складна штука.
Три зміни, що відкриють ринок
Але Роман не зупинився на приємному. Він так само відверто сказав, що стримує зростання.
Український клінтек здебільшого народжується глобальним, і тому все впирається в одне слово – швидкість. Швидкість доступу до капіталу та швидкість рішень з боку партнерів часто болісно повільні. А доля стартапу вирішується в перші пів року, тож ранній доступ до фінансування стає питанням життя, надто для стартапів, що ростуть у країні, яка сама в режимі виживання.
Розмову про внутрішній ринок Роман звів не до цифр, а до минулої зими .
«Я з Києва. З міста, в якому живе понад три мільйони людей, що залишилися без тепла в лютий мороз. Моїй родині пощастило: в нас в оселі було чотирнадцять градусів, чого не скажеш про умови в домівках інших колег і сотень тисяч киян».
З цього досвіду він вивів три зміни, які відкрили б внутрішній ринок для інновацій:
Перша – гнучкий ринок не лише електроенергії, а й тепла, адже саме бізнес найшвидше впроваджує нові енергорішення.
Друга – інклюзивна нормативна база дляенергомереж: кодекс систем розподілу мають стимулювати інтеграцію децентралізованої генерації і подачу енергії в мережу тоді, коли вона найпотрібніша, і якщо на великому масштабі це вже працює, то на рівні громад і кварталів шлях ще довгий.
Третя – реформа субсидій, бо теперішня модель субсидування ціни на газ ізолює споживачів від цінових сигналів та вбиває убиває привабливість багатьох новин енергетичних рішень: від біоенергетики та теплових насосів до відновлюваної енергетики та енергоефективних заходів. Невидима рука ринку не любить ручного відбору вибір переможців, навіть з найкращими намірами.
Майбутні діаманти світової економіки
Роман декілька разів згадував про тропічний ліс як модель розвитку інноваційних екосистем. . Українські умови додають до топічного розмаїття ще один чинник: тиск. Те, що росте в українській зеленій екосистемі, яскраве й перспективне, але тверде як алмаз. Часто приховане й необроблене, як усі справжні діаманти, бо народилося у важких умовах.
«Якщо вам потрібен навігатор у цій екосистемі кліматичних інновацій, ви завжди можете розраховувати на наших партнерів і на нас. Ми будемо раді показати вам, що зростає в Україні,, яка тут є краса й можливості.
Greencubator вірить, що українська екосистема зелених інновацій зрощує майбутні діаманти світової економіки. А Україна саме сьогодні – те місце, де варто починати.
